Каталог статей » Review 232
що посилюється (ненормально посилюється) імпульсация з працюючих м'язів і не зростає з недіючих йде посилювання і без того спотвореного афферентного потоку це може привести до ще більшої гіперфункції тих нейронів і нейронних популяцій які і так надлишково збуджені і отже схильні до перевантаження декомпенсації епілептізациі підтвердженням цьому є зокрема велика кількість патологічних феноменів що реєструються при ээг-исследовании під час проведення різних кинезітерапевтічеських і багатьох інших активуючих лікувальних дій було потрібно навіть розробку спеціальних ээг-показаний – “дозволів” і протипоказань – “заборон” на проведення ортопедохирургичеських операцій лфк для призначення різних ноотропов активаторів і так далі дітям з енцефалопатіями і дцп до речі склад групи ноотропов до теперішнього часу так остаточно і не визначився часто в цю групу окрім традиційно відношуваних похідних пірролідіна (пірацетам етірацетам анірацетам оксирацетам прамірацетам діпрацетам ползірацетам) пірідоксина (пірітінол гутімін) і гамк (никотіноїл гамк фенібут пантогам гаммалон баклофен) включають цереброваськулярниє засоби (ніцерголін вінпоцетін вінкамін гидергин) нейропептіди і їх аналоги (актг і його фрагменти – семакс вазопрессин окситоцин тіроліберін меланостатін ендогенні опіоїди піроглютаміл діпептіди) антиоксиданти (іонол і ін ) препарати інших груп включаючи окремі психостимулятори адаптогени засоби метаболічної терапії (а в вальдман т а вороніна 1989) а останнім часом зроблені спроби виділення в особливу групу лікарських засобів що оптимізують вищі функції мозку в нормі і при патологічних станах або згідно термінології п д шабанова і ю с бородкина (1989) “ноетіков” ці препарати належать до різних фармакологічних груп (психостимулятори ноотропи нейропептіди психоенергизатори адаптогени актопротектори деякі вітаміни) – практично тим же що і ноотропи це утрудняє для клініциста вибір препаратів оцінку їх терапевтичної активності і механізмів дії на центральну нервову систему і різко підвищує небезпеку виникнення ятрогенії в л голубев і соавт (1999) обговорюючи питання профілактики синдрому паркінсонізму закликають до “розумного використання” лави препаратів з врахуванням їх можливого паркинсонічеського ускладнення зараховувавши до них поряд з нейролептікамі також такі широко поширені препарати як стугерон (циннарізін) церукал і так далі ці автори пишуть що у зв'язку з широким поширенням останніми роками лікарських форм паркінсонізму (етіологія яких – лікарська інтоксикація) їх доцільно виділити в самостійну етіологічну групу – і в багатьох країнах ця група виходить на перше місце серед інших етіологічних форм паркінсонізму очевидно до таких препаратів також можна віднести і кавінтон серміон папаверин дібазол церебролізин ноотропіл енцефабол рослинні адаптогени і тому подібне у клініці при проведенні терапії нерідко забувають про те що деякі препарати знижують стійкість організму до гіпоксії наприклад широко вживаний в психоневрології вітамін в6 підвищує активність прокоагулянтов в звичайних умовах і при гострій гіпоксії створює небезпеку виникнення тромбоемболічних ускладнень (в і салаликин а і арутюнов 1978) в цілому проблема сполучуваності лікарських і нелікарських методів лікування все ще дуже далека від свого дозволу можна погодитися з в м шайтор і і н шайтор (1994) що нейрофармакологичеськие препарати надають найрізноманітніший ефект при формуванні нових рухових навиків справедливо також зауваження о с брусова і соавт (1995) що не дивлячись на широке вивчення і обговорення причин резистентності до психофармакотерапії патофізіологічні механізми її формування залишаються невиясненими що утрудняє пошук засобів обгрунтованого подолання цього феномену компенсаторне посилення функції нейронів що залишилися перекриває до певного часу структурні пошкодження і дефекти
Хиты [1140] — 
[0] 
Навигация ↓
