Каталог статей » Review 162
за допомогою широких афферентних проекцій направляють перетворені сигнали до центрів гіпоталамуса контролюючих діяльність ендокринних залоз а також до лімбічеським і екстрапірамідних структур окрім цього встановлено (b p yu 1995) що мелатонін є фізіологічно значущим антиоксидантом з викладеного вище стає ясною активна участь шишковидної залози в регуляції гомеостазу на думку а д соловьевой е я фішмана (1996) інгибіруя світлом одні моноаміни і стимулюючи інші можна зрівноважити розбалансовані ланки гомеостазу г х божко і соавт (1995) показали що вживання світла ефективне при лікуванні хворих депресією з порушенням сезонних біоритмів і переважанням в клінічній картині хвороби тривожних станів (настільки частих і при дитячому церебральному паралічі – і с ) варто додати що проблема подолання резистентності до стандартних методів терапії залишається одному з актуальних в лікуванні депресивних розладів резистентність до антидепресантів спостерігається біля 1/3 хворих депресіями (в в бондарь 1992) а р артеменко і я і льовін (1996) застосували фт для лікування 50 хворих паркінсонізмом що знаходяться в стані “лікарських канікул” за допомогою біолампи фірми “g v packaging sa ” (франція) що відтворює сонячний спектр без ультрафіолетових променів і добилися зниження вираженості ригідності і брадікинезії (але не тремора) а також зменшення вираженості властивою паркінсонізму депресії (по образному вираженню я і льовіна (1991) “паркінсонізм – це депресія руху а депресія – це паркінсонізм емоцій”) і поліпшення вираженості моторних функцій встановлено що фт полегшує переносимість “лікарських канікул” вона може поєднуватися з ліками знижує вираженість викликаних що дофа-содержащими препаратами ускладнень (on-/off-еффекти і дістонічеськие гіперкінези) може застосовуватися як монотерапія у хворих з початковими проявами паркінсонізму фт не викликає яких-небудь ускладнень і проста методично автори вважають що фототерапія найближчим часом стане одним з основних способів нелікарського лікування хворих паркінсонізмом на жаль стан гипоталамо-гипофизарно-надпочечниковой системи у хворих дцп залишається майже не вивченим (і л брін к в машилов 1996) в даний час є дані що свідчать про участь опіоїдних пептидів в біохімічній регуляції рухових функцій в мозку оскільки третина всіх опіатних рецепторів в підкіркових ядрах локалізована пресинаптічеськи на терміналях висхідних нігро-стріарних дофамінергичеських проекцій передбачається можлива роль опіоїдних пептидів як нейромодуляторов в контролі активності дофамінергичеських систем згідно з експериментальними даними (о в годухин 1984 1987 – цит по а а соловьева 1994) що модулює дію опіоїдних пептидів може полягати в зміні як захоплення так і вивільнення дофаміна в нервових закінченнях §3 патологія інших нейротрансміттерних систем і біохімічних чинників при рухових порушеннях біохімічні маркери гипоксически-ишемического пошкодження мозку а а соловьева (1994) провела дослідження мет- і лейенкефалінов у 36 дітей з дцп у формі спастичної діплегиі середнього і важкого ступеня ураження (відповідно 16 і 20 хворих) у віці 7-15 років показано що в крові хворих дцп згрупованих по ступеню тягаря рухового дефекту підвищується рівень як мет- так і лейенкефаліна при важкому ступені захворювання вміст метенкефаліна в крові в порівнянні з нормою зростає в 2 рази а вміст лейенкефаліна підвищувався при обох ступенях тягаря автором зроблений вивід що виявлене значне підвищення вмісту опіоїдних пептидів указує на можливість їх участі в патогенезі рухових порушень при дцп оскільки в дитячому віці наголошується низький вміст енкефалінов в мозку то відмічене підвищення може носити патологічний характер переважно у
Хиты [1128] — 
[0] 
Навигация ↓
